КАЖАННА – Жалі

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?

По чужих містах
Я уже не знаю, куди іду
Сама несу себе на руках
Ніхто навіть не помітить
Якщо я пропаду
Правильно буде «зникну»,
Тож не накликай на себе цю біду
Навіть якщо ти безслідно щезнеш,
Всеодно я тебе любити буду

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?

На тобі немає лиця
Ця незграбна усмішка - твоя милиця
Ти ж пообіцяв,
Що твоя ріка не змінить напрям до кінця
У очах печаль
І може ще щось зміниться
Та на тобі немає лиця
З початку й до кінця
Я подарую усмішку тобі навіть
Якщо її втрачу я сама
Цілому світу бракує вогню,
Коли його у твоїх очах нема

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?

Палай, давай, палай
Не залишай по собі
Дурних жалів і нарікань
Якщо немає вогню - палай променем
Сонця нема - тоді хмарами заряджай
Хто буде щастя моє?
Ти і є!
З ким я розділю горе?
З собою!
Жодна на світі потвора
Не завадить бути собі опорою

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?