Марта Липчей – Бути собою

Ти мені казав про довіру і свободу –
«Роби, як ти захочеш», а сам мутив ти воду.
Із цього зрозуміла я лише одне –
Що вмієш поважати своє его, не мене.

Ти казав, що любиш і бачиш уві сні,
Але в очі ти не дивишся мені.
Весь час казав, що я «білявка за кермом»,
Так ніби в цій машині місця мало нам обом

Я

Я змогла обирати себе,
Я змогла і знайшла себе знову.
Я змогла все зробити сама,
Я змогла знову бути собою.


Ти не розумів, навіщо я співаю,
Бо ти мої бажання за мене краще знаєш.
Казав роби, що хочеш, хоч стрибай у вікно,
Бо тобі насправді було все одно.

Чекала я від тебе, чого не слід чекати,
Чекала, що ти будеш на нашім полі грати.
І бігла девʼять кроків на зустріч я тобі,
А ти й одного кроку зробити не зумів

Я

Я змогла обирати себе,
Я змогла і знайшла себе знову,
Я змогла все зробити сама,
Я змогла знову бути собою.